Та ні друзі, то просто сесія наглянула,,,,,,,
а може  ніц нема для писанини, а може просто нема бажаня???
Отож  любі мої - до наступного року!!! чмокі - чмокі!
P.S. В мене усьо файно. Їду 23 до Швейцарії, а потім з другом 11 в Умань.
Люблю, чмокаю в обидві щічки, обнімабю!!!
Для найулюбленіших світу цього, пробачте пханофе за мою кхаліграфію : )

я прийшла додому апсолютно знесилена, розбита....
Юля навіть зробила мені комплімент, мовляв я наче з Христа знята.
в мене було відчуття наче мене викрутили до останьої краплі крові.
подивилась в дзекрало - бліда і змучина, ото жах ( промайнуло в голові)!
Хоча сама винна, якби так не переймалася чужими поблемами та негараздами, то й мої видавались би не такими вже й катастрофічними...... так що я швиденько взяла себе в руки, приготувала вечерю і пішла вчитися...
троха повчилася та попленталась спати. 
Думала висплюсь і все буде гаразд, але нажаль.............
не можу зрозуміти чому мені якось добіса паскудно, не можу ні думати ні..... загалом сил нуль...причому апсолютний нуль!!!!! Чорт, в мене ще два симінари, німецька і повний капут завтра, а я не можу думати.....
тільки про те як хочеться спати(

...ото прийшла я содні в рідну Могилу повчитись, і скажу вам рєбятки голівонка бу - бу, щирий і ненав"язливий пан будун причемчекувам до мене в гості.
короче вчорашній день удался. А розпочалось всьо ось як.......
Сиділи ми у двох на лавочці біля фонтану і теревені правили, хлопчина пиво попивав, а я  - взяла си літру вина ( ачо, я вже велика дівчинка:)  і так ми забалакались, що глянь на диглик, а то 1 ночі. Ну, і що робити. викликали ми автівку і поїхали дальше балакати про національно - визвольну війну...... а ще мені приготували офігезну вечерю, правда то була вже не вечеря о 2 год., але так приємно...... мене ще ніколи не звільняли від справ кухонних і не готували вечері...... УРРРРРРРРРРРРРРРРРААААА. О! А по завершиню отої ідеальної трапизи ми перебрались на диванчик , я скрутилася калачиком і вмсотилася біля нього. Він ніжно пригорнув мене до себе, наче кошенятко, і ми  довго дивились " Огнем і мечем".



Отака то ідилія трапилась зі мною вчора:) Ляпота........!!!!!!!!!!!

То був звичайнісінький день, ніщо не спонукало думати про його відмінність від усіх. Лише в маленькому будиночку під номером 132 відбувалось чудо. Кімната була наповнепа духом радості та любові. Всі чомусь наполегливо митушились навколо у передчутті чогось неймовірного......... 
Через деякий час люди  різко зупинились і визирнули у віконце...... Вони жадно спостерігали за подіями, що розгорнулись біля будиночку. Рудоволоса панянка виповзла з автівки   і повільно почемчикувала до маленького будиночку, тримаючи щось в руках. Оте щось, що вона ніжно тримала в руках, нагадувало маленький клубочок. Зайшовши до будинку пані розгорнула покривальце і перед метушливими дядьками і тітками постало безтурботне немовлятко з зелено - карими очинятами.......
 Все що я памятаю з подій того чудового ранку - це п"янкий аромат материного волося.....